Заняття   

для лідерів учнівського самоврядування

"Мої права та обов’язки"

Мета. Надати  інформацію  про права дитини,  визначені  Конвенцією ООН  про права дитини,  формувати навички правомірної поведінки. 

Після заняття учасники :

•  знатимуть, які права має дитина;

•  розрізнятимуть права й забаганки;

•  зможуть  аналізувати  текст  Конвенції  про  права  дитини,  робити  висновки  щодо  її значення;

•  знатимуть класи прав та різницю в правах дорослих і неповнолітніх.

Основні поняття для засвоєння: Конвенція ООН про права дитини, права та обов’язки.

Тривалість: 90 хвилин.

План заняття

№  п/п	Вправа	Орієнтовна тривалість (хв.)	Ресурсне забезпечення
1	Знайомство	10
2	Правила	5	Фліп-чарт, плакат  «Наші правила»
3	Вступ «Що  відбудеться  сьогодні»	5
4	Очікування	5
5	Вправа «Для чого служить  цей предмет?»	10	Різноманітні  предмети (олівець,  коробка, одноразовий стаканчик)
6	Вправа «Про  дитячі  потреби та забаганки»	15	Аркуші форматом А3
7	Вправа «Конвенція ООН в малюнках»	20	Тексти Конвенції (додаток 5), аркуші форматом  А3,  різнокольорові  маркери, кольоровий папір
8	Вправа «Класи прав»	10
9	Гра «33»	5
10	Підсумки	5

Хід заняття

1.  Знайомство .  Вправа «Я хочу, щоб мене називали...» 

2.  Повторення правил.

 

3.  Вступ «Що відбудеться сьогодні?» 

Тренер інформує учасників, що на занятті йтиметься про те, що таке потреби та забаганки, про такі важливі речі, як права та обов’язки дітей; відбудеться знайомство з Конвенцією ООН про  права дитини.

4.  Очікування 

Тренер  пропонує  учасникам  по  колу  продовжити  фразу: «На  цьому  заняття  я  очікую  від учасників і учасниць тренінгу...»

 5.  Вправа «Для чого служить цей предмет?» 

Вправа має на меті познайомити учасників із поняттям універсальності і невід’ємності прав.  

Інструкція:  тренер пропонує учасникам сісти в  коло. По  колу передається будь-який предмет (це може бути пластикова пляшка, коробка чи олівець і т. ін.). Учасникам пропонується уявити, як його можна використати. Кожний висловлює своє припущення з цього приводу (наприклад, пластикову пляшку можна використати як вазу для  квітів, як стаканчик для ручок  та олівців).  Якщо учаснику складно відповісти, предмет передається далі. 

Обговорення:

1. У нас був один і той же предмет, чому такі різні версії щодо його використання?

2. Від чого залежали припущення? 

Тренер підводить учасників до розуміння того, що кожен у відповідь вклав власну творчу уяву.

1. Як ви думаєте, коли у людини з’являється уява? 

2. А чи можна відібрати у людини уяву? 

Тренер підводить учасників до розуміння  того, що уява дана людині від народження. Вона в  кожного особлива, і її неможливо відібрати.

 Тренер  звертає  увагу  учасників  на  те, що  як  уяву,  так  і  права  в  людини  не можна  забрати, бо вона  з ними народжується. Деякі люди можуть  ігнорувати права інших, порушувати їх, але попри все людина їх має, незалежно від того, хто вона й де живе. Також людина від народження має право на свободу  та  людську  гідність.  І  власне  свобода  і  людська  гідність  є  складовими  прав  людини.  Права  людини  передбачають  реалізацію  життєво  важливих  потреб кожного. 

6.  Вправа «Про дитячі потреби та забаганки» 

Метою вправи є з’ясувати, що таке потреби та забаганки, навчити учасників відрізняти потреби від забаганок, сприяти усвідомленню необхідності дотримання прав інших. 

Тренер  об’єднує  учасників  у  чотири  групи  й  зачитує  завдання: «Проводиться  міжнародне дослідження з метою з’ясування, які потреби є в дітей різних країн, щоб вони були здоровими і щасливими. Наприклад: їжа, повітря, іграшки...»

 Кожна група отримує картки, на яких написані потреби чи забаганки.

Робота в групах

Потреби	Забаганки
Мати житло	Жити у величезному будинку. Жити в окремій квартирі одному
Добре харчуватися	Їсти багато солодощів, екзотичні овочі та фрукти; щодня — морозиво, пепсі, чіпси. Харчуватися тільки в ресторанах та кафе
Мати відповідний одяг	Одягатися тільки у фірмові дорогі стильні речі, що ще й сезону не відповідають.  Переодягатися 3–4 рази на день
Жити в любові та безпеці	Дорослі мають виконувати все, що я хочу, інакше  вони  мене не люблять. Мати при собі охоронця.
Навчатися в школі	Вивчати тільки ті предмети, що подобаються, і щоб оцінок не ставили.
Спілкуватися	Ходити в гості до друзів та знайомих, коли заманеться. Довго засиджуватися в гостях, щодня чи щотижня — дискотека. Годинами «сидіти» на телефоні
Гратися	Мати багато різноманітних дорогих ігор. Більшість часу проводити за комп’ютером
Відпочивати	Відпочивати тільки за кордоном та ще й вимагати нових вражень.
Розвивати свої здібності	Малювати по стінах в кімнаті. Сидіти годинами біля комп’ютера.
Знаходитися під опікою	Дорослі мають все робити за дитину й нести за неї дорослих  відповідальність.

 

Завдання учасникам: продумати й визначити, що є потребою, а що забаганкою. Після цього на один  аркуш  наклеїти  все,  що  відноситься  до  потреб,  а  на  інший —  до  забаганок.  Після  завершення роботи одна  група презентує результати, а  інша визначає варіанти, що збіглися.

Якщо  є  відмінності  в  переліках (наприклад,  те,  що  одна  група  вважає  забаганкою,  інша — потребою), то групі необхідно аргументувати свою точку зору. 

Обговорення:  тренер  просить  учасників  навести  приклади,  коли  вони  вважали  забаганку  потребою чи їхні потреби інші розглядали як забаганку. 

Тренер підводить учасників до розуміння, що необхідно чітко відрізняти, що ж є потребою, а що забаганкою. 

Під  потребою  ми  розуміємо  ті  речі,  норми,  умови,  які  є  необхідними  для  безпечного  та  повноцінного життя людини.

Забаганки — це речі, без яких людина може обійтись, це не речі першої необхідності.

Наприкінці  виконання  вправи  тренер  зауважує,  що  права,  які  кожна  людина  має  від

народження, потрібні для того, щоб забезпечити її потреби, але не забаганки. 

7.  Вправа «Конвенція ООН в малюнках» (додаток 5)

Метою  вправи  є  надати  учасникам  інформацію  про  основні  статті  Конвенції  ООН,

використовуючи  малюнки,  навчити  дітей  орієнтуватися  у  змісті  Конвенції  ООН  про  права дитини.

Інформаційне повідомлення.

У  1948  році  ООН  прийняла  Загальну  декларацію  прав  людини.  Цим

документом встановлювалися стандарти для всіх країн, що були спрямовані на

захист окремого громадянина від можливості порушення його прав. 

Декларація  проголосила,  що  права  людини  є «основою  свободи, справедливості й миру в усьому світі».

У цілому діти  користуються  тими ж правами, що й дорослі. Однак через  те що вони малі,  їм потрібен  додатковий  захист.  Конвенція  про  права  дитини —  це міжнародна  угода,  схвалена  Генеральною Асамблеєю ООН у листопаді 1989 року.

Конвенція —  угода,  міжнародний  договір  із  якогось  одного  спеціального  питання, що  визначає права й обов’язки держав з цього питання.

Конвенція  ООН  про  права  дітей  нагадує  народам  Землі  про  права  їхніх  дітей.  Конвенція  складається із 3 частин, 54 статей. Її підписали майже всі країни світу. В Україні Конвенція була  ратифікована (прийнята) у 1991році.  (окрім Сомалі та США)

Робота в групах

Тренер об’єднує учасників у п’ять груп. Учасники отримують тексти Конвенції ООН з указаними  статтями для опрацювання. Кожна  група має розглянути  чотири статті  (ст. 5,   7,  11, 13, 15, 17,  19, 24, 25, 27, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40). Педагог-тренер пропонує учасникам уважно  прочитати визначені статті й намалювати те, про що в них ідеться.

 Після завершення роботи групи презентують свої малюнки.

Обговорення:

1. Від кого залежить реалізація прав людини? Прав дитини?

2. Чи визначені в Конвенції обов’язки дітей?

3. Як ви думаєте, що таке обов’язки?

Тренер підводить учасників до розуміння, що від кожного з нас залежить, чи реалізуємо ми свої  права.  Права  однієї  людини  закінчуються  там,  де  починаються  права  іншої.  Ітам,  де починаються права іншої людини, починаються наші обов’язки.   

8.  Вправа «Класи прав» 

Тренер прикріплює таблички з написами: «Особисті (громадянські) права», «Соціальні права»,  «Культурні права», «Політичні права» в різних кутках кімнати та називає кожній дитині одну зі  статей конвенції.

Завдання дітям — об’єднатися в групи біля кожної таблички. 

Після  цього  тренер  пропонує  групам  обговорити,  чи  всі  права,  що  мають  учасники  групи,  відповідають «назві»  групи,  та  запрошує  групи  презентувати  права,  що  об’єднані  певною назвою,  і пояснити свої думки (це може робити або доповідач, або кожен учасник (учасниця)  групи. 

Тренер  пояснює  учасникам,  що  перелік  прав,  визнаних  для  дитини  в  Конвенції,  охоплює  громадські,  соціальні,  культурні  й  політичні  права.  Нема  прав  економічних,  бо  визнано,  що  дитина має вчитись, а не працювати.

Додаткова інформація для тренера

ОСОБИСТІ   (ГРОМАДЯНСЬКІ)   ПРАВА ДИТИНИ:

•  право на життя й розвиток;

•  право  набуття  громадянського  статусу,  тобто  реєстрації  після

народження й набуття імені та прізвища;

•  право на отримання громадянства;

•  право  дитини  на  сім’ю,  тобто  на  виховання  біологічними  батьками,  а  у  випадку

розлучення  з  батьками —  на  постійні  контакти  з  ними  та  тривалий  зв’язок,  якщо  це

тільки буде можливо;

•  свобода релігії та переконань;

•  свобода слова, висловлення поглядів і повага до них відповідно до віку дитини;

•  дитина повинна бути вислухана в адміністративних і судових діях у всіх справах, що її

стосуються (наприклад, зміна прізвища, всиновлення);

•  свобода  від  фізичного  або  психологічного  насилля,  визиску,  сексуального

зловживання, всілякої жорстокості;

•  дитині не можна виносити смертний вирок або карати її одвічним ув’язненням.

   

СОЦІАЛЬНІ    ПРАВА:

•  право на охорону здоров’я;

•  право на відповідні умови життя;

•  право на відпочинок, вільний час, розваги й забави.

КУЛЬТУРНІ    ПРАВА:

•  право  на  освіту,  освіта  в  обсязі  неповної  середньої  школи  є  обов’язковою  й

безкоштовною;

•  право на користування культурними цінностями;

•  право на інформацію;

•  право на знання своїх прав.

 Старшим  дітям  Конвенція  надає  певні  політичні  права,  наприклад,  право  на  об’єднання  й  зібрання в мирних цілях. 

Конвенція визнає також особливі права для дітей-інвалідів та суспільно непристосованих.

9.  Гра «33» 

Учасники  стають  у  коло  й  починають  за  сигналом  тренера  називати  числа  від  одного  до  тридцяти трьох. Кожен називає наступне число. Замість числа  «3»  і  кратних йому  (наприклад,  6, 9.і т.д.) та чисел, у складі яких є цифра «3» (наприклад, 13, 23  і т.д.), учасник підстрибує й  говорить: «Я маю право на...», називаючи одну  із статей Конвенції.

Наприклад, «Один, два, я маю право на гру, чотири...». Гра продовжується до рахунку «33».

10. Підсумки 

Наприкінці  заняття  тренер  пропонує  учасниками  пригадати, що  відбувалося  протягом  нього.

Ставить запитання: 

  1. Що нового, важливого ви дізналися сьогодні?

  2. Які висновки зробили для себе?

Конвенція ООН про права дитини

Прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1989 року.

Набула чинності для України з 27 вересня 1991 року.

 Стаття 1.

Дитиною є кожна людська істота до досягнення 18-річного віку.

 Стаття 2.

Повага та забезпечення за кожною дитиною всіх прав, без будь-якої дискримінації.

 Стаття 3.

Забезпечення дитині захисту та піклування, які необхідні для її благополуччя.

 Стаття 4.

Держави-сторони вживають всіх необхідних заходів щодо здійснення прав дитини визнаних у цій конвенції.

 Стаття 5.

Держави-сторони  поважають  відповідальність,  права  і  обов’язки  батьків  або  осіб відповідальних за дитину належним чином управляти  і керувати дитиною що до здійснення визнаних цією конвенцією прав. 

 Стаття 6.

Кожна дитина має невід’ємне право на життя.

 Стаття 7.

Кожна дитина має право на ім’я і набуття громадянства.

 Стаття 8.

Кожна дитина має право на збереження індивідуальності.

 Стаття 9.

Кожна дитина має право не розлучатися з батьками.

 Стаття 10.

Дитина,  батьки  якої  проживають  у  різних  державах,  має  право  підтримувати  стосунки  і контакти з обома батьками.

 Стаття 11.

Держави-сторони  вживають  заходів  щодо  боротьби  з  незаконним  переміщенням  і неповерненням дітей з-за кордону.

Стаття 12.

Кожна дитина має право вільно висловлювати свої погляди.

 Стаття 13.

Кожна  дитина  має  право  вільно  висловлювати  свої  думки,  одержувати  та  передавати інформацію на свій вибір.

 Стаття 14.

Кожна дитина має право на свободу слова, совісті та релігії.

 Стаття 15.

Кожна дитина має право на свободу асоціацій і свободу мирних зборів.

  Стаття 16.

Кожна дитина має право на захист від втручання в особисте та сімейне життя.

 Стаття 17.

Кожна дитина має право на доступ до інформації.

 Стаття 18.

Загальна та однакова відповідальність обох батьків за виховання й розвиток дитини.

 Стаття 19.

Захист дитини від усіх форм фізичного та психологічного насилля.

 Стаття 20.

Дитина,  яка  тимчасово  або  постійно  позбавлена  сімейного  оточення,  має  право  на особливий захист та допомогу, що надається державою.

 Стаття 21.

Держави-сторони дозволяють існування системи усиновлення.

 Стаття 22.

Забезпечення дитині права одержати статус біженця.

 Стаття 23.

Право  неповноцінної  дитини  в  розумовому  або  фізичному  відношенні  на  особисте піклування.

 Стаття 24.

Кожна  дитина  має  право  на  користування  найбільш  досконалими  послугами  системи охорони здоров’я.

 Стаття 25.

Кожна дитина має право на піклування.

Стаття 26.

Кожна дитина має право користуватися благами соціального забезпечення.

 Стаття 27.

Кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, морального та соціального розвитку дитини.

Стаття 28.

Кожна дитина має право на освіту.

 Стаття 29.

Освіта дитини має бути спрямована на розвиток особистості, талантів, розумових і фізичних здібностей  дитини  в  найповнішому  обсязі,  на  підготовку  дитини  до  свідомого  життя  в суспільстві.

Стаття 30.

Кожна  дитина  має  право  користуватися  своєю  культурою,  сповідувати  свою  релігію, виконувати обряди, спілкуватися рідною мовою.

 Стаття 31.

Кожна дитина має право на відпочинок і дозвілля.

Стаття 32.

Кожна  дитина  має  право  на  захист  від  економічної  експлуатації  та  виконання  будь-якої роботи.

Стаття 33.

Кожна дитина має право на захист від незаконного зловживання наркотичними засобами та психотропними речовинами.

Стаття 34.

Кожна дитина має право на захист від усіх форм сексуальної експлуатації.

Стаття 35.

Держави-сторони вживають заходів щодо відвернення викрадень дітей, торгівлі дітьми чи  їх контрабанди.

 Стаття 36.

Кожна дитина має право на захист від усіх форм експлуатації, що завдають шкоду добробуту дитини. 

 Стаття 37.

Жодна дитина не повинна піддаватися катуванням та  іншим жорстоким, нелюдським видам поводження чи покарання.

 Стаття 38.

Захист дитини у випадку збройного конфлікту.

 Стаття 39.

Заходи для сприяння фізичному та психологічному відновленню дитини, яка є жертвою будь-яких видів нехтування, експлуатації, зловживань, катувань.

Стаття 40.

Особлива турбота надається дитині, що перебуває у конфлікті з законом. 

Заняття для лідерів учнівського самоврядування

« Я — особистість»

Мета.  Переживання  динамічності «Я»,  осмислення  особливостей  процесу  становлення  власної особистості. 

Після заняття учасники й учасниці:

•  вмітимуть визначати власні життєві цінності, орієнтири, успіхи;

•  навчаться позитивно оцінювати свої  сформовані  риси характеру та набуті вміння;

•  зможуть підняти власну самооцінку. 

Тривалість: 90 хвилин.

План заняття

№ п/п	Види роботи	Орієнтовна тривалість (хв) а	Ресурсне забезпечення
1	Знайомство. Вправа  «Дерево»	10
2	Правила	10	Фліп-чарт
3	Вступне слово	5
4	Очікування	5
5	Вправа «Я  пишаюся»	20
6	Вправа «Герб»	30	Папір форматом  А4  або  роздруковані бланки  із  зображенням  герба  за кількістю учасників (додаток 3)
7	Підсумки	10

Хід заняття

1.  Знайомство . Вправа «Дерево»

Інструкція: Тренер пропонує учасникам відчути  себе деревом і спробувати уявити себе в таких

ситуаціях:

•  дерево при сонячній погоді;

•  дерево й слабкий вітерець;

•  дерево та сильний вітер.

Обговорення: Тренер пропонує учасниками поділитись своїми відчуттями та  переживаннями.

2.  Повторення правил

3.  Вступне слово

Особа  —  це  індивідуальне  єство,  самостійне,  яке  має  розум  і  волю.  Люди,  хоч  і  подібні, різняться між собою. Кожна людина має щось відмінне, певні риси, що творять відокремленість людської одиниці. Одні риси є уродженими,  інші набуваються завдяки співжиттю з людьми та вихованню. До  уроджених  рис  людини  належать  інстинкти,  здібності,  темперамент,  воля;  до набутих — її характер і спрямованість.

Особистість  —  це  індивідуальність,  тобто  неповторна  своєрідність  фізичних  і  психічних особливостей, які властиві певній людині та відрізняють  її від усіх  інших людей. Особистість є суспільною  істотою.  Її можна зрозуміти, розглядаючи у зв’язках  і стосунках з  іншими людьми.

Кожна  особистість  має  загальні,  спільні  риси  з  іншими  особистостями.  Але  в  неї  є  й  своє, особливе,  індивідуальне.  Тому  вона  й  називається  особистістю.  Вона  являє  собою  єдність загального та індивідуального.

4.  Очікування

Тренер пропонує кожному учаснику визначитись, що він очікує від цього заняття.

5.  Вправа «Я пишаюся»

Інструкція:  кожен по черзі має сказати про себе «Я пишаюся...», назвавши власну позитивну набуту рису, вміння, характеристику, якість. 

Обговорення:

1.  Чи легко було виконувати цю вправу? Якщо ні, то в чому полягала складність?

2.  Що ви відчували, коли самі вимовляли цю фразу?

3.  Чи має людина пишатися собою?

4.  Чи відрізняється гордість від гордині?

6.  Вправа «Герб» 

Інструкція: дати відповідь на питання: «Що таке герб і хто має герби?»

Сформулювати  визначення  поняття «герб»,  наприклад: «Герб —  це  емблема  держави,

зображена  на  печатках,  бланках,  грошових  одиницях.  Це  складова  частина  державного

прапора». 

Учасникам  пропонується  створити  власний  герб.  Для  цього  треба  виконати  наведені  нижче

завдання  (слід пам’ятати, що в цьому випадку художня досконалість не головна): 

1.  Зобразити дві речі, що ви робите добре.

2.  Зобразити свій найбільший успіх у житті

3.  Зобразити місце, що є «ідеальним домом» (місцем відпочинку і спокою) для вашої душі.

4.  Зобразити трьох людей, які найбільше вплинули на вас у житті.

5.  Написати три слова, які б ви хотіли почути про себе.

6.  Зобразити, як би ви провели рік, якби дізналися, що він останній у вашому житті.

Після завершення учасники розповідають про свої  герби. Залежно від наявного часу, розміру

групи, інших складових можна відповісти на всі питання або на кілька на вибір.

Обговорення:

1. Що ви відчували, коли малювали герб?

2. Що ви відчували, коли розповідали про нього?

3. Чи легко було виконувати цю вправу?

4. Для чого ми виконували цю вправу?

7.  Підсумки

Наприкінці  заняття  тренер  пропонує  учасниками  пригадати,  що  відбувалося  під  час  нього.

Ставить запитання: 

1. Що нового, важливого ви дізнались сьогодні?  

2. Які висновки зробили для себе?

Навчання шкільного активу

«Лідер і лідерство. Проблеми лідерства.

Видатні лідери минулих епох.»

Хід навчання:

1.      Вступ

Оголошення теми і мети засідання.

Вступне слово педагога – організатора.

2.      Привітання на долоньках

На великому плакаті по контуру сердечка прикріплені різнокольорові долоньки (або листочки). На кожній долоньці зі зворотної сторони написане одне завдання: що робити учасникові під час привітання. Наприклад:

-          Виконати реверанс;

-          Високо підстрибнути тричі;

-          Обійняти учасника;

-          Потягнути за вуха;

-          Привітатися спинами;

-          Легенько торкнутися кінчиками носів;

-          Підморгнути;

-          Посміхнутися;

Отже, кожен бере одну „долоньку” і вітається з іншими учасниками так, як зазначено на долоньці. Кожен має привітатися не менше ніж з 7-9

учасниками.

3.      Повторення правил роботи групи

Учасники по черзі зачитують правила роботи групи і висловлюють свою думку, чому це правило таке важливе і чому його потрібно дотримуватися.

4.      Визначення очікувань групи

Учасники на стікерах записують свої очікування, проголошують їх, а потім  п прикріплюють ці аркуші у вигляді промінців на ватмані, де зображено сонечко.

5.      Вправа для поглиблення знайомства «Моя індивідуальність»

По колу передається квітка. Кожен, хто отримує квітку, по черзі називає своє ім’я і рису характеру, яка йому притаманна і назва якої починається з букви його імені.(Оксана – охайна, Вадим – ввічливий.)

6.      Інформаційне повідомлення «Лідер і лідерство»

Лідер – людина, яка вміє і може повести за собою, активна, ініціативна, здатна згуртувати навколо себе людей, має переважний вплив на членів соціальної групи. Така людина може здійснювати організацію, мобілізацію, згуртування колективу або навпаки – може роз’єднати чи посіяти розбрат в колектив. За змістом управлінського впливу на групу розрізняють такі типи лідерства: лідер – організатор, лідер – програміст, лідер універсальний.

За спрямованістю особистості є: лідер – інтелектуал, ерудит; емоційний лідер; лідер – майстер, умілець. У групі, як правило, буває не один, а кілька лідерів.

Лідерство ( з англійського – той, хто веде) – провідний вплив члена групи – лідера – на групу в цілому. Виділяють дві основні лідерські ролі, пов’язані з різними аспектами функціонування групи.

Роль ділового лідера включає дії, спрямовані переважно на розв’язання поставленого перед групою завдання.

Роль емоційного лідера пов’язана зі сферою емоційної активності колективу і містить дії, що стосуються головним чином сфери міжособистісного спілкування в групі.

Є кілька стилів лідерства: авторитарний, демократичний та ліберальний.

При авторитарному стилі лідер по відношенню до ведених діє владно, директивно, жорстко розділяючи ролі між членами групи. Авторитарний лідер майже всі основні функції управління зосереджує в своїх руках, не дозволяючи членам групи обговорювати чи оскаржувати прийняті ним рішення, його дії.

Протилежним авторитарному є демократичний стиль, за якого лідер  прагне керувати групою в тісній взаємодії з іншими її членами, надаючи їм відому свободу дій, рішень, ініціативи.

При ліберальному стилі лідер практично усувається від активного управління групою, надаючи її членам необмежену свободу дій.

 Бути лідером – непросте, але цікаве і почесне завдання.

7.      Тестування «Мої лідерські здібності.

Учасникам тренінгу роздаємо аркуші із запитаннями тесту. Учні мають поставити потрібну цифру відповіді в залежності від того, чи згодні вони з цим твердженням:

4 – повністю згоден;

3 – швидше згоден, ніж ні;

2 – важко відповісти;

1 – не згоден.

Запитання тесту

1. Не розгублююсь і не здаюся у важких ситуаціях.
2. Мої дії спрямовані на досягнення зрозумілої мені мети.
3. Я думаю, як долати труднощі.
4. Люблю шукати і випробовувати все нове.
5. Я легко можу переконати у чомусь моїх товаришів.
6. Я знаю, як залучити моїх товаришів до спільної справи.
7. Мені неважко домогтися того, щоб усі добре працювали.
8. Всі знайомі ставляться до мене добре.
9. Я вмію розподіляти сили у навчанні і праці.
10. Я можу чітко відповісти на питання, чого я хочу від життя.
11. Я добре планую свій час і роботу.
12. Я легко встановлюю нормальні стосунки з товаришами.
13. Організовуючи товаришів намагаюсь зацікавити їх.
14. Жодна людина не є для мене загадкою.

Інтерпретація результатів: чим більше набрано балів, тим більше ця людина схильна до лідерства.

8. Рухавка «Я люблю…»

Учасники встають у коло. Один з учасників, наприклад Валера, говорить: „Я – Валера, люблю бігати (і імітує біг)”.Всі інші учасники одночасно повторюють  рух хлопця і говорять: „Валера любить бігати” .

Учасник, який стоїть біля Валери, продовжує рухавку далі: „Я – Оля, люблю танцювати” – і виконує певний танцювальний рух. Інші учасники говорять: „Оля любить танцювати” , – і одночасно з реплікою повторюють її рух.Потім знову починають від Валери, говорячи: „Валера любить бігати, Оля любить танцювати”, -  з відтворенням рухів, яки були представлені.Далі, учасник, який стоїть біля Олі, повідомляє: „Я – Олена, люблю вишивати”, - і імітує рухами вишивання. Всі учасники разом: „Олена любить вишивати” + повтор руху.Знову повернення до Валери: „Валера любить бігати, Оля любить танцювати, Олена любить вишивати”, - і т. д.

9.Вправа «Таланти +плани»

            Ще до початку заняття у кімнаті в різних місцях розвішані таблички з надписами: «поширювати знання про права та обов’язки дітей», «агітувати за здоровий спосіб життя», «організовувати вечори та свята», «випускати стінгазету», «дбати про збереження української мови та народних звичаїв», «дбати про природу та оточуюче середовище», «допомагати іншим людям», «допомагати відстаючим в навчанні». Учням пропонуємо стати під тією табличкою, де написано те, що їм подобається робити, в чому вони б хотіли себе реалізувати. Учні розходяться під різні таблички і таким чином об’єднуються в МІГи. Таблички перевертаємо. На зворотній стороні написано назву однієї з комісій шкільного самоврядування, яка відповідає за даний участок роботи. Кожній групі даємо аркуш паперу і просимо, подумати, порадитись між собою і записати, що, на їхню думку, може зробити ця комісія в школі, чим вона повинна опікуватись.

          По закінченню роботи, учасники презентують свої напрацювання. Конкретно знайомимо учнів з завданнями, структурою та змістом роботи комісій учнівського самоврядування. Обговорення напрямків роботи комісій в класах.

10. Бесіда «Видатні лідери минулих епох»

 - Кого із історичних осіб ви вважаєте лідером? Чому?

 - Наведіть приклади з історії позитивного та негативного лідерів.

 - Які якості притаманні усім цим людям?

 - Що ви знаєте про українських національних лідерів

 - Хто із відомих українських лідерів вам найбільше запам’ятався і чому?

 - Кого із оточуючих людей ви вважаєте справжнім лідером? Чому?

11. Аналіз здійснення очікувань.

12. Підведення підсумків. Рефлексія.

 - Що нового ви дізнались один про одного і про себе сьогодні?

 - Які комісії учнівського самоврядування повинні працювати у вас в класах?

- Які спільні риси, на вашу думку, притаманні всім лідерам?

 - Які лідерські риси притаманні вам?