Заняття   

для лідерів учнівського самоврядування

"Мої права та обов’язки"

Мета. Надати  інформацію  про права дитини,  визначені  Конвенцією ООН  про права дитини,  формувати навички правомірної поведінки. 

Після заняття учасники :

•  знатимуть, які права має дитина;

•  розрізнятимуть права й забаганки;

•  зможуть  аналізувати  текст  Конвенції  про  права  дитини,  робити  висновки  щодо  її значення;

•  знатимуть класи прав та різницю в правах дорослих і неповнолітніх.

Основні поняття для засвоєння: Конвенція ООН про права дитини, права та обов’язки.

Тривалість: 90 хвилин.

План заняття

№  п/п	Вправа	Орієнтовна тривалість (хв.)	Ресурсне забезпечення
1	Знайомство	10
2	Правила	5	Фліп-чарт, плакат  «Наші правила»
3	Вступ «Що  відбудеться  сьогодні»	5
4	Очікування	5
5	Вправа «Для чого служить  цей предмет?»	10	Різноманітні  предмети (олівець,  коробка, одноразовий стаканчик)
6	Вправа «Про  дитячі  потреби та забаганки»	15	Аркуші форматом А3
7	Вправа «Конвенція ООН в малюнках»	20	Тексти Конвенції (додаток 5), аркуші форматом  А3,  різнокольорові  маркери, кольоровий папір
8	Вправа «Класи прав»	10
9	Гра «33»	5
10	Підсумки	5

Хід заняття

1.  Знайомство .  Вправа «Я хочу, щоб мене називали...» 

2.  Повторення правил.

 

3.  Вступ «Що відбудеться сьогодні?» 

Тренер інформує учасників, що на занятті йтиметься про те, що таке потреби та забаганки, про такі важливі речі, як права та обов’язки дітей; відбудеться знайомство з Конвенцією ООН про  права дитини.

4.  Очікування 

Тренер  пропонує  учасникам  по  колу  продовжити  фразу: «На  цьому  заняття  я  очікую  від учасників і учасниць тренінгу...»

 5.  Вправа «Для чого служить цей предмет?» 

Вправа має на меті познайомити учасників із поняттям універсальності і невід’ємності прав.  

Інструкція:  тренер пропонує учасникам сісти в  коло. По  колу передається будь-який предмет (це може бути пластикова пляшка, коробка чи олівець і т. ін.). Учасникам пропонується уявити, як його можна використати. Кожний висловлює своє припущення з цього приводу (наприклад, пластикову пляшку можна використати як вазу для  квітів, як стаканчик для ручок  та олівців).  Якщо учаснику складно відповісти, предмет передається далі. 

Обговорення:

1. У нас був один і той же предмет, чому такі різні версії щодо його використання?

2. Від чого залежали припущення? 

Тренер підводить учасників до розуміння того, що кожен у відповідь вклав власну творчу уяву.

1. Як ви думаєте, коли у людини з’являється уява? 

2. А чи можна відібрати у людини уяву? 

Тренер підводить учасників до розуміння  того, що уява дана людині від народження. Вона в  кожного особлива, і її неможливо відібрати.

 Тренер  звертає  увагу  учасників  на  те, що  як  уяву,  так  і  права  в  людини  не можна  забрати, бо вона  з ними народжується. Деякі люди можуть  ігнорувати права інших, порушувати їх, але попри все людина їх має, незалежно від того, хто вона й де живе. Також людина від народження має право на свободу  та  людську  гідність.  І  власне  свобода  і  людська  гідність  є  складовими  прав  людини.  Права  людини  передбачають  реалізацію  життєво  важливих  потреб кожного. 

6.  Вправа «Про дитячі потреби та забаганки» 

Метою вправи є з’ясувати, що таке потреби та забаганки, навчити учасників відрізняти потреби від забаганок, сприяти усвідомленню необхідності дотримання прав інших. 

Тренер  об’єднує  учасників  у  чотири  групи  й  зачитує  завдання: «Проводиться  міжнародне дослідження з метою з’ясування, які потреби є в дітей різних країн, щоб вони були здоровими і щасливими. Наприклад: їжа, повітря, іграшки...»

 Кожна група отримує картки, на яких написані потреби чи забаганки.

Робота в групах

Потреби	Забаганки
Мати житло	Жити у величезному будинку. Жити в окремій квартирі одному
Добре харчуватися	Їсти багато солодощів, екзотичні овочі та фрукти; щодня — морозиво, пепсі, чіпси. Харчуватися тільки в ресторанах та кафе
Мати відповідний одяг	Одягатися тільки у фірмові дорогі стильні речі, що ще й сезону не відповідають.  Переодягатися 3–4 рази на день
Жити в любові та безпеці	Дорослі мають виконувати все, що я хочу, інакше  вони  мене не люблять. Мати при собі охоронця.
Навчатися в школі	Вивчати тільки ті предмети, що подобаються, і щоб оцінок не ставили.
Спілкуватися	Ходити в гості до друзів та знайомих, коли заманеться. Довго засиджуватися в гостях, щодня чи щотижня — дискотека. Годинами «сидіти» на телефоні
Гратися	Мати багато різноманітних дорогих ігор. Більшість часу проводити за комп’ютером
Відпочивати	Відпочивати тільки за кордоном та ще й вимагати нових вражень.
Розвивати свої здібності	Малювати по стінах в кімнаті. Сидіти годинами біля комп’ютера.
Знаходитися під опікою	Дорослі мають все робити за дитину й нести за неї дорослих  відповідальність.

 

Завдання учасникам: продумати й визначити, що є потребою, а що забаганкою. Після цього на один  аркуш  наклеїти  все,  що  відноситься  до  потреб,  а  на  інший —  до  забаганок.  Після  завершення роботи одна  група презентує результати, а  інша визначає варіанти, що збіглися.

Якщо  є  відмінності  в  переліках (наприклад,  те,  що  одна  група  вважає  забаганкою,  інша — потребою), то групі необхідно аргументувати свою точку зору. 

Обговорення:  тренер  просить  учасників  навести  приклади,  коли  вони  вважали  забаганку  потребою чи їхні потреби інші розглядали як забаганку. 

Тренер підводить учасників до розуміння, що необхідно чітко відрізняти, що ж є потребою, а що забаганкою. 

Під  потребою  ми  розуміємо  ті  речі,  норми,  умови,  які  є  необхідними  для  безпечного  та  повноцінного життя людини.

Забаганки — це речі, без яких людина може обійтись, це не речі першої необхідності.

Наприкінці  виконання  вправи  тренер  зауважує,  що  права,  які  кожна  людина  має  від

народження, потрібні для того, щоб забезпечити її потреби, але не забаганки. 

7.  Вправа «Конвенція ООН в малюнках» (додаток 5)

Метою  вправи  є  надати  учасникам  інформацію  про  основні  статті  Конвенції  ООН,

використовуючи  малюнки,  навчити  дітей  орієнтуватися  у  змісті  Конвенції  ООН  про  права дитини.

Інформаційне повідомлення.

У  1948  році  ООН  прийняла  Загальну  декларацію  прав  людини.  Цим

документом встановлювалися стандарти для всіх країн, що були спрямовані на

захист окремого громадянина від можливості порушення його прав. 

Декларація  проголосила,  що  права  людини  є «основою  свободи, справедливості й миру в усьому світі».

У цілому діти  користуються  тими ж правами, що й дорослі. Однак через  те що вони малі,  їм потрібен  додатковий  захист.  Конвенція  про  права  дитини —  це міжнародна  угода,  схвалена  Генеральною Асамблеєю ООН у листопаді 1989 року.

Конвенція —  угода,  міжнародний  договір  із  якогось  одного  спеціального  питання, що  визначає права й обов’язки держав з цього питання.

Конвенція  ООН  про  права  дітей  нагадує  народам  Землі  про  права  їхніх  дітей.  Конвенція  складається із 3 частин, 54 статей. Її підписали майже всі країни світу. В Україні Конвенція була  ратифікована (прийнята) у 1991році.  (окрім Сомалі та США)

Робота в групах

Тренер об’єднує учасників у п’ять груп. Учасники отримують тексти Конвенції ООН з указаними  статтями для опрацювання. Кожна  група має розглянути  чотири статті  (ст. 5,   7,  11, 13, 15, 17,  19, 24, 25, 27, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40). Педагог-тренер пропонує учасникам уважно  прочитати визначені статті й намалювати те, про що в них ідеться.

 Після завершення роботи групи презентують свої малюнки.

Обговорення:

1. Від кого залежить реалізація прав людини? Прав дитини?

2. Чи визначені в Конвенції обов’язки дітей?

3. Як ви думаєте, що таке обов’язки?

Тренер підводить учасників до розуміння, що від кожного з нас залежить, чи реалізуємо ми свої  права.  Права  однієї  людини  закінчуються  там,  де  починаються  права  іншої.  Ітам,  де починаються права іншої людини, починаються наші обов’язки.   

8.  Вправа «Класи прав» 

Тренер прикріплює таблички з написами: «Особисті (громадянські) права», «Соціальні права»,  «Культурні права», «Політичні права» в різних кутках кімнати та називає кожній дитині одну зі  статей конвенції.

Завдання дітям — об’єднатися в групи біля кожної таблички. 

Після  цього  тренер  пропонує  групам  обговорити,  чи  всі  права,  що  мають  учасники  групи,  відповідають «назві»  групи,  та  запрошує  групи  презентувати  права,  що  об’єднані  певною назвою,  і пояснити свої думки (це може робити або доповідач, або кожен учасник (учасниця)  групи. 

Тренер  пояснює  учасникам,  що  перелік  прав,  визнаних  для  дитини  в  Конвенції,  охоплює  громадські,  соціальні,  культурні  й  політичні  права.  Нема  прав  економічних,  бо  визнано,  що  дитина має вчитись, а не працювати.

Додаткова інформація для тренера

ОСОБИСТІ   (ГРОМАДЯНСЬКІ)   ПРАВА ДИТИНИ:

•  право на життя й розвиток;

•  право  набуття  громадянського  статусу,  тобто  реєстрації  після

народження й набуття імені та прізвища;

•  право на отримання громадянства;

•  право  дитини  на  сім’ю,  тобто  на  виховання  біологічними  батьками,  а  у  випадку

розлучення  з  батьками —  на  постійні  контакти  з  ними  та  тривалий  зв’язок,  якщо  це

тільки буде можливо;

•  свобода релігії та переконань;

•  свобода слова, висловлення поглядів і повага до них відповідно до віку дитини;

•  дитина повинна бути вислухана в адміністративних і судових діях у всіх справах, що її

стосуються (наприклад, зміна прізвища, всиновлення);

•  свобода  від  фізичного  або  психологічного  насилля,  визиску,  сексуального

зловживання, всілякої жорстокості;

•  дитині не можна виносити смертний вирок або карати її одвічним ув’язненням.

   

СОЦІАЛЬНІ    ПРАВА:

•  право на охорону здоров’я;

•  право на відповідні умови життя;

•  право на відпочинок, вільний час, розваги й забави.

КУЛЬТУРНІ    ПРАВА:

•  право  на  освіту,  освіта  в  обсязі  неповної  середньої  школи  є  обов’язковою  й

безкоштовною;

•  право на користування культурними цінностями;

•  право на інформацію;

•  право на знання своїх прав.

 Старшим  дітям  Конвенція  надає  певні  політичні  права,  наприклад,  право  на  об’єднання  й  зібрання в мирних цілях. 

Конвенція визнає також особливі права для дітей-інвалідів та суспільно непристосованих.

9.  Гра «33» 

Учасники  стають  у  коло  й  починають  за  сигналом  тренера  називати  числа  від  одного  до  тридцяти трьох. Кожен називає наступне число. Замість числа  «3»  і  кратних йому  (наприклад,  6, 9.і т.д.) та чисел, у складі яких є цифра «3» (наприклад, 13, 23  і т.д.), учасник підстрибує й  говорить: «Я маю право на...», називаючи одну  із статей Конвенції.

Наприклад, «Один, два, я маю право на гру, чотири...». Гра продовжується до рахунку «33».

10. Підсумки 

Наприкінці  заняття  тренер  пропонує  учасниками  пригадати, що  відбувалося  протягом  нього.

Ставить запитання: 

  1. Що нового, важливого ви дізналися сьогодні?

  2. Які висновки зробили для себе?

Конвенція ООН про права дитини

Прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1989 року.

Набула чинності для України з 27 вересня 1991 року.

 Стаття 1.

Дитиною є кожна людська істота до досягнення 18-річного віку.

 Стаття 2.

Повага та забезпечення за кожною дитиною всіх прав, без будь-якої дискримінації.

 Стаття 3.

Забезпечення дитині захисту та піклування, які необхідні для її благополуччя.

 Стаття 4.

Держави-сторони вживають всіх необхідних заходів щодо здійснення прав дитини визнаних у цій конвенції.

 Стаття 5.

Держави-сторони  поважають  відповідальність,  права  і  обов’язки  батьків  або  осіб відповідальних за дитину належним чином управляти  і керувати дитиною що до здійснення визнаних цією конвенцією прав. 

 Стаття 6.

Кожна дитина має невід’ємне право на життя.

 Стаття 7.

Кожна дитина має право на ім’я і набуття громадянства.

 Стаття 8.

Кожна дитина має право на збереження індивідуальності.

 Стаття 9.

Кожна дитина має право не розлучатися з батьками.

 Стаття 10.

Дитина,  батьки  якої  проживають  у  різних  державах,  має  право  підтримувати  стосунки  і контакти з обома батьками.

 Стаття 11.

Держави-сторони  вживають  заходів  щодо  боротьби  з  незаконним  переміщенням  і неповерненням дітей з-за кордону.

Стаття 12.

Кожна дитина має право вільно висловлювати свої погляди.

 Стаття 13.

Кожна  дитина  має  право  вільно  висловлювати  свої  думки,  одержувати  та  передавати інформацію на свій вибір.

 Стаття 14.

Кожна дитина має право на свободу слова, совісті та релігії.

 Стаття 15.

Кожна дитина має право на свободу асоціацій і свободу мирних зборів.

  Стаття 16.

Кожна дитина має право на захист від втручання в особисте та сімейне життя.

 Стаття 17.

Кожна дитина має право на доступ до інформації.

 Стаття 18.

Загальна та однакова відповідальність обох батьків за виховання й розвиток дитини.

 Стаття 19.

Захист дитини від усіх форм фізичного та психологічного насилля.

 Стаття 20.

Дитина,  яка  тимчасово  або  постійно  позбавлена  сімейного  оточення,  має  право  на особливий захист та допомогу, що надається державою.

 Стаття 21.

Держави-сторони дозволяють існування системи усиновлення.

 Стаття 22.

Забезпечення дитині права одержати статус біженця.

 Стаття 23.

Право  неповноцінної  дитини  в  розумовому  або  фізичному  відношенні  на  особисте піклування.

 Стаття 24.

Кожна  дитина  має  право  на  користування  найбільш  досконалими  послугами  системи охорони здоров’я.

 Стаття 25.

Кожна дитина має право на піклування.

Стаття 26.

Кожна дитина має право користуватися благами соціального забезпечення.

 Стаття 27.

Кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, морального та соціального розвитку дитини.

Стаття 28.

Кожна дитина має право на освіту.

 Стаття 29.

Освіта дитини має бути спрямована на розвиток особистості, талантів, розумових і фізичних здібностей  дитини  в  найповнішому  обсязі,  на  підготовку  дитини  до  свідомого  життя  в суспільстві.

Стаття 30.

Кожна  дитина  має  право  користуватися  своєю  культурою,  сповідувати  свою  релігію, виконувати обряди, спілкуватися рідною мовою.

 Стаття 31.

Кожна дитина має право на відпочинок і дозвілля.

Стаття 32.

Кожна  дитина  має  право  на  захист  від  економічної  експлуатації  та  виконання  будь-якої роботи.

Стаття 33.

Кожна дитина має право на захист від незаконного зловживання наркотичними засобами та психотропними речовинами.

Стаття 34.

Кожна дитина має право на захист від усіх форм сексуальної експлуатації.

Стаття 35.

Держави-сторони вживають заходів щодо відвернення викрадень дітей, торгівлі дітьми чи  їх контрабанди.

 Стаття 36.

Кожна дитина має право на захист від усіх форм експлуатації, що завдають шкоду добробуту дитини. 

 Стаття 37.

Жодна дитина не повинна піддаватися катуванням та  іншим жорстоким, нелюдським видам поводження чи покарання.

 Стаття 38.

Захист дитини у випадку збройного конфлікту.

 Стаття 39.

Заходи для сприяння фізичному та психологічному відновленню дитини, яка є жертвою будь-яких видів нехтування, експлуатації, зловживань, катувань.

Стаття 40.

Особлива турбота надається дитині, що перебуває у конфлікті з законом.