четвер, 10 березня 2016 р.

Особливості виховання лідерів молодшого шкільного віку

До молодших школярів відносять дітей від того часу, коли вони починають відвідувати школу (6 років) до закінчення початкової школи (10-11 років). Цей вік називають верховиною дитинства тому, що дитина має ще багато дитячих якостей: легковажна, наївна, дивіться на дорослого знизу вверх. Але вона вже починає втрачати дитячу безпосередність у поведінці, у неї з΄являється інша логіка мислення. Відвідування дитиною школи знаменує собою не тільки початок переходу пізнавальних процесів на новий рівень розвитку, але і виникнення нових умов для особистісного розвитку дитини.
Сприймання молодших школярів досить розвинуте, однак ще слабо диференційоване. Зокрема, діти цього віку ще не вміють здійснювати цілеспрямованого аналізу результатів сприймання, виділяти серед них головне й істотне.
Характерною віковою особливістю є недостатня довільна увага. Домінує увага мимовільна, спрямована на нові,яскраві, несподівані та захоплюючі об΄єкти.
Характер у цьому віці лише формується, тому імпульсивність поведінки, примхливість, упертість спостерігаються досить часто. Водночас більшість молодших школярів чуйні, допитливі та безпосередні у вираженні своїх почуттів.
Діти цього віку дуже емоційні, але поступово вони оволодівають умінням керувати своїми емоціями, стають більш стриманими, врівноваженими. Основним джерелом емоцій є навчальна гра та ігрова діяльність, які виступають провідною діяльністю цього віку.
У молодшому шкільному віці суттєво розвиваються моральні мотиви поведінки, одним з яких є ідеали, які в цьому віці мають певні особливості. По-переше, ідеали носять конкретний характер, ними є герої казок, кінофільмів. Ці ідеали не стійкі, швидко змінюють один одного. По-друге, дитина може уподібнюватися до своїх героїв, але, як правило, лише зовнішньому боку їх учинків.
Фактором формування в дітей моральних почуттів виступають взаємини у класі, зокрема почуття дружби, товариськості, обов΄язку,  гуманності. При цьому, першокласники схильні переоцінювати власні моральні якості і недооцінювати їх  у своїх однолітків. З часом діти стають більш самокритичними.
Поступово зростає вимогливість до себе та інших, розширюється сфера усвідомлення обов΄язків, з΄являється розуміння необхідності їх виконання. Формуються такі вольові риси характеру, як самостійність, упевненість у своїх силах, витримка, наполегливість тощо.
Особливістю дітей молодшого віку є безмежна довіра до дорослих, головним чином до вчителів. Діти цього віку повністю визнають авторитет дорослої людини, майже безсуперечно приймають її оцінки. Це безпосередньо впливає на таке важливе особистісне утворення, як самооцінка. Тому, коли дорослі, які мають достатньо великий авторитет для дітей, мало заохочують їх за успіхи і більше карають за невдачі, закріплюють мотив утечі від невдачі, який не є стимулом до досягнення успіхів. Під впливом мотивації успіху у цьому віці вдосконалюються ще дві особистісні якості дитини: працездатність і самостійність.
Ураховуючи психологічні особливості молодшого шкільного віку у вихованні лідерів, слід виділити риси, які забезпечують ефективне лідерство: працездатність, самостійність, прагнення до досягнення успіху, витримка, наполегливість, упевненість у своїх силах, наслідування свого ідеалу.

Особливості виховання лідерів підліткового віку
Підлітковий вік займає особливе  місце в розвитку особистості людини. Цей вік є критичним, переломним, перехідним, віком змін, віком статевого дозрівання. Його хронологічна межа співпадає з навчанням дітей в основній школі у 6-9 класах, віком 11-12 років до 15-16 років. Ця стадія відповідає переходу від дитинства до дорослості.
Вік займає особливе місце серед етапів становлення особистості – це насамперед критичний, переломний, перехідний вік, вік змін. Важлива особистість цього віку – формування  активного, самостійного, творчого мислення. Розвивається абстрактне мислення, здатність до розумових експериментів, до розумового розв΄язання задач на основі припущень тощо.
Соціальна активність підлітків спрямована насамперед на прийняття та засвоєння норм, цінностей і способів поведінки, характерних для світу дорослих та стосунків між ними.
Найважливішим новоутворенням підліткового віку є становлення самосвідомості. В цьому віці акти самосвідомості, самопізнання, самоспостережливість, ставлення до себе, саморегулювання – стають провідними потребами особистості підлітка. Ступінь цієї потреби впливає на формування моральний якостей особистості в процесі її становлення. Потреба в самосвідомості стимулює іншу потребу – в самовихованні, в цілеспрямованому прагненні змінити себе у зв΄язку з усвідомленням власних психологічних невідповідностей зовнішнім потребам, ідеалам, моральним прикладам, яких потрібно додержуватися.
Самооцінка в цьому віці набуває не меншого значення, ніж оцінка дорослих,перетворюючись у надзвичайно важливий мотив поведінки. Переважна  орієнтація підлітка на самооцінку пов΄язана передусім із його прагненням до самостійності та незалежності, із самоповагою, вимогливістю до себе. Виникає інтерес до свого внутрішнього світу, надалі відбувається поступове ускладнення й поглиблення самопізнання. Завдяки інтенсивному інтелектуальному розвитку з΄являється схильність до самоаналізу. Підліток уже вміє ставити перед собою мету, складати план дій, може оцінити та підібрати необхідні засоби, співвіднести їх з діями інших людей тощо. Орієнтуючись на інших, він уміє враховувати їх почуття та інтереси, бажання й характери, може зрозуміти інших та самого себе. Підліток оцінює власні вчинки, прагнучи осмислити їх наслідки в майбутньому.
Прагнення зайняти достойне місце в колективі однолітків є одним із домінуючих мотивів поведінки і діяльності підлітків. Потреба в самоствердженні в них дуже виражена та іноді пояснює численні порушення норм і правил поведінки. У випадку несприймання їх батьками і педагогами вони самостверджуються за рахунок асоціального лідерства.
Підлітки часто надмірно збудливі, їхня поведінка нестійка, імпульсивна, дії часто некеровані, безконтрольні, неадекватні стимулам. Але помітного розвитку набувають вольові якості – наполегливість, цілеспрямованість, уміння долати перешкоди і труднощі тощо.
У цьому віці яскраво виражена залежність від думки та ставлення оточуючих. У цей час триває пошук друга. Підлітки дорожать дружбою, будучи водночас вкрай ревнивими, вимогливими та схильними до образ. Найчастіше лідери підлітки активні, ініціативні, наполегливі, захоплені ідеєю і справою.

Особливості виховання лідерів-старшокласників
Відомо, що лідерство виявляється на різних вікових етапах розвитку особистості, але має свої особливості щодо мотивації, висування та ефективності лідерства.
Юність визначає фазу переходу від залежного дитинства до самостійної і відповідальної дорослості, що передбачає, з одного боку завершення фізичного дозрівання, а з іншого досягнення  соціальної зрілості.
Переходячи з дитинства до світу дорослих, юнак не належить повністю ні до одного, ні до іншого. Специфічність його соціальної ситуації і життєвого світу виявляється в його психіці, для якої типовими є внутрішні суперечності, невизначеність рівня домагань, соромливість і одночасно агресивність, схильність приймати крайні позиції і точки зору.
Інтелектуальний розвиток тісно пов΄язаний  з тенденціями особистісного зростання старшокласників. В юнацькому віці збагачується емоційна сфера. Нові емоції виникають не тільки завдяки конкретним об΄єктам, а й через стосунки з іншими людьми, види діяльності, їх зміст, перебіг і результати. Нові життєві обставини, нові обов΄язки й успіхи в їх виконанні породжують і нові переживання. Емоційне життя стає багатим за змістом і диференційним за відтінками почуттів.
Більшість лідерів серед учнів старших класів виходить з однолітків-акселератів. Вони більш упевнені, популярні, зрілі. Їм не доводиться боротися за положення і статус.

Рання юність – період громадянського ставлення людини, її соціального самовизначення, активного включення в громадське життя, формування духовних якостей особистості. Головне при цьому – формування активної життєвої позиції. Найбільш значущою якістю для старшокласників у структурі їхньої особистості виявляється спрямованість, у якій концентруються ставлення до навколишньої дійсності, до інших людей і до самого себе. У ранній юності спрямованість особистості, головні її установка полягає насамперед у самовизначенні, у виборі людиною свого життєвого шляху.  У зв΄язку з виникненням життєвих планів у  них формується вміння підпорядковувати свою поведінку конкретним цілям майбутнього самостійного життя, перебудовувати мотиви діяльності. На перше місце виступають відповідальність перед собою, почуття суспільного  обов΄язку, ідейні переконання, моральні принципи, якими старшокласники починають керуватися в повсякденному житті. Відбувається формування самоконтролю, самозобов΄язання, самоаналізу. Нове усвідомлення часу позитивно впливає на формування особистості за наявності впевненості в собі., у своїх можливостях та силах.

Немає коментарів:

Дописати коментар