Дитячі організації: поняття і факти

Організацією вважають  форму об’єднання  людей з метою досягнення  певних цілей на засадах поза особистісних стосунків.

Для організації характерні  зразки взаємин між людьми на підставі формально чи неформально встановлених  правил поведінки, членства, розподілу праці, ліній підпорядкування, засобів  контролю.

         Дитячі  організації та об’єднання  виступають первісним осередком набуття  дитиною досвіду в пошуку свого місця у досить мінливому суспільстві. Саме вони дають дитині можливість зорієнтуватись у системі  соціальних зв’язків, опанувати  механізмами регуляції соціальної поведінки,  здійснити аналіз власних можливостей   та реалізувати їх.

         Дитина потребує соціальної підготовки, аби бути інтегрованою в суспільство. Дитячі  громадські організації  займають переважно ту частину життєвого простору дітей, де ця підготовка  здійснюється через отримання  соціальних знань та вмінь; створення  умов для вибору сфери соціальної діяльності та підготовки до неї; створення умов для не вибору дитиною асоціальної поведінки; реалізації  у соціально значущих  справах особистісного  ресурсу та інтересів дитини.

         Дитячі організації та об’єднання вибудовуються  на засадах добровільності  включення дітей у позитивну соціально орієнтовану діяльність. Вони реалізують права дітей на  розвиток, збереження індивідуальності, свободу думки, гру та відпочинок, що закріплені у відповідних документах про права  дитини.

Дитячі (молодіжні) громадські організації — об'єднання громадян віком від 6 до 14 (молодіжні — від 14 до 28) років, метою яких є діяльність, спрямована на реалізацію та захист прав і свобод, творчих здібностей, задоволення власних інтересів.

Дитячий рух.

         Проаналізувавши  дитячий рух за рівнем сформованості його організаційної основи, можна виділити  в ньому такі групи дитячих об’єднань:

·        дитячі громадські організації( спілки, асоціації, федерації) мають  офіційно о  оформлене членство, розроблений статут організації, сплачують членські внески, мають відлагоджену систему самоуправління  організацією. Дитячі  організації яким притаманні вказані вище ознаки,  утворюють  основу дитячого руху;

·        громадські дитячі фонди;

·        дитячі об’єднання , що базуються на клубній основі;

·        дитячі секції при дорослих громадських об’єднаннях та партіях;

·        неформальні дитячі об’єднання

Дитячий  та молодіжний  рух України має  історичний досвід існування.

Періодом становлення  дитячого та молодіжного руху  дослідники визначають  початок ХХ сторіччя. Це  час інтенсивного розвитку різноманітних громадянських структур, зародження молодіжної преси, появи перших законодавчих актів із проблем молодіжного руху. Так у  60-ті роки ХІХ століття в Західній Україні у вищих та середніх школах інтенсивно починають розвиватися молодіжні об’єднання, названі згодом гуртками. «Гуртківський» молодіжний рух поширюється  й на Наддніпрянщину. У другій половині ХІХ ст. почали масово розвиватися  територіальні гурткb, що  мали за мету  взаємодопомогу та  культурний розвиток.

     Характерною рисою громадських молодіжних та дитячих об’єднань, що діяли впродовж  періоду становлення  дитячого ат молодіжного  руху в Україні, було їх розмаїття. Юнацька Соціалістична Спілка (ЮСС), Комуністична Юнацька Спілка (КЮС), Українська Комуністична Робітнича Юнацька Спілка (УКРЮС), «Січ», «Сокіл», «ПЛАСТ», Дорост та Юнацтво Організації Українських  Націоналістів.

     Усі молодіжні структури, що діяли в цей період умовно поділяють на такі групи:

     а) молодіжні організації, що сповідували певну політичну лінію, були активними прибічниками певної партії, а то й структурними  її підрозділами;

     б) молодіжні організації, що будували свою роботу за певною національною  ознакою:

     в) релігійні молодіжні організації;

     г) неполітичні громадські  молодіжні об’єднання.

     Другий  період розвитку дитячого ат молодіжного руху в Україні називають комсомольсько-піонерським. Він розпочався  серединою 20-их років у Радянській Україні, початком 40-их у Західній Україні, Буковині та у Закарпатті і тривав до середини 80-их.

     Його характерною рисою є швидке зростання  діяльності широкого  спектру громадських дитячих та молодіжних  об’єднань і спрямування їх в  єдине русло, означене межами  комсомольської та піонерської організації.

З самого початку створення  цих організацій партійні й державні органи заявили  про духовну та матеріальну підтримку  лише  комсомольських та піонерських організацій. З іншими  організаціями вони повели активну боротьбу.

      Перебування у лавах піонерії та комсомолу за умов тоталітарного режиму було фактично обов’язковим для всіх, хто досяг необхідного віку. Так, 1986 року ЛКСМ України об’єднувала 64% усіх  юнаків та дівчат, республіканська піонерська організація у 1970 році мала близько 4 млн. членів. Велика увага приділялась  розвиткові мережі засобів  масової інформації.

     Звичайно, комсомольсько-піонерський період у розвитку дитячого та молодіжного руху в Україні  сповнений і славетних сторінок. До таких належить  участь комсомольців та піонерів у боротьбі з неписьменністю населення та безпритульністю дітей. Здобутком було створення матеріальної бази для здійснення виховання дітей та молоді – саме у цей період розгорнулося  масштабне будівництво палаців піонерів, станцій юних техніків, юних натуралістів, дитячих залізниць, клубів, парків. Комсомольська організація  здійснювала систематичне навчання активу -  майбутніх лідерів комсомольців та піонерів. Молодь  інтенсивно залучалась  до суспільної діяльності, до участі в суспільно-корисних справах. ЛКСМ України та піонери  брали на себе виховні функції та організовували  корисне дозвілля дітей, їх відпочинок у літніх таборах.

      З середини 80-их років розпочинається новий період  у розвитку дитячого та молодіжного руху – період відродження. З початком періоду «гласності і демократії» люди дізналися правду про сталінські репресії, трагедію голодомору, жахливий стан національної культури. Молодь дедалі більше відчужувалася  від комсомольської організації, що давно перестала жити їхніми інтересами, перетворившись на бюрократичну, політизовану структуру з командно-адміністративними способами внутрішньо організаційного життя.

     За нових політичних умов  комсомольська організація відсторонилась від виховної діяльності, знявши з себе відповідальність за майбутнє дітей та молоді. Комсомол вичерпав свій потенціал, став невідповідним часові.

     Відповідальність за  майбутнє країни почали брати на себе чисельні новоутворені молодіжні та  дитячі організації. Цей процес ще більш активізувався  із проголошенням Верховною Радою Акту про незалежність України. Молодь, що завжди була сміливою, безкомпромісною та спрямованою до  нового соціальною групою, у час становлення української  державності вибухнула  інтенсивним утворенням громадських соціальних структур.

     Невдовзі розпочався період організаційного оформлення  молодіжних організацій. Так створились Союз українського студентства,  Спілка української молоді, Національна скаутська організація України – ПЛАСТ, Асоціація гайдів України, організації СПОК, КРОКС, Всеукраїнська дитяча спілка «Екологічна варта».